Як роботою горіти, але не згорати — особистий досвід

Колись я, як і багато моїх знайомих підприємців, думав, що тема перегорання на роботі — це «хвороба» тільки нашої компанії, оскільки в нас високі вимоги до людей, до процесу, до темпу роботи. Але чим більше я спілкувався з представниками бізнесу, тим більше розумів, що не тільки в Netpeak Group трапляється вигорання на роботі.

За останні роки з десяток IT-директорів мені писали в стилі: «Що відбувається з людьми? У мене другий вигорілий від роботи співробітник». Це буває в різних галузях, у компаніях із різним режимом, рівнем зарплат, стилем управління (від жорсткого тоталітаризму до цілковитої демократії). Це не тільки стартапи, де перевантаження — частина робочого процесу, а й уже цілком зрілі бізнеси.

Один із багатьох діалогів на цю тему з підприємцями в IT

У пабліку про цю проблему не дуже люблять говорити. Я спробую це зробити. Адже мало хто може похвалитися, що ніколи не втомлювався від справи, яку він робить більшу частину свого життя.

Загалом, цей текст для звичайних людей простою мовою про те, як боротися з перегоранням. Нижче будуть переліки тих речей, які використовував і використовую я сам.

Що потрібно зробити, щоб не згоріти на роботі?

1. Знайдіть хобі

Крім роботи має бути щось, що буде 100% радувати. Це може бути хобі або щось подібне. До речі, навіть якщо ваша робота — це і є ваше хобі (як у мене), то все одно потрібно щось інше, щоб мозок повністю переключався і не думав про роботу.

Для багатьох радість приносять друзі або/та сім’я. Однак зв’язки з друзями можуть слабшати або втрачатися. Сім’я теж може додати турбот до робочих: поклеїти шпалери, купити чайник, знайти дитячий садок для дитини, оплатити комунальні послуги. Тому важливо мати якесь гарантоване і контрольоване джерело радості.

Мені було досить складно знайти якесь хобі. Зазвичай я намагаюся з головою зануритися в якусь тему і потім дивлюся, наскільки мені заходить. Іноді на це потрібно багато часу і спроб.

Ось кілька прикладів:

1. Сквош. Місяць намагався усвідомити цей вид спорту. Не зайшло.
2. Йога і медитація. Медитація — основний і дуже популярний спосіб боротьби зі стресом і перегоранням на Заході. Мене не зачепило. Але всім рекомендую спробувати. Особисто я поки що не доріс до цього.
3. Колекціонування. Досить серйозно взявся за стару дитячу любов до монет і бонів. Протримався три місяці й забив.
4. Біг. Зайшло. Бігаю із задоволенням. Допомагає повністю відключити мозок. Тривалість тренування у мене — комфортні 50 хвилин, весь цей час слухаю музику.
5. Зал. Загалом, кайфу не отримував, але почувався краще і поступово вводив у звичку тренування, але так і не закріпив і зараз забив. Планую робити наступну спробу.
6. Футзал. Зайшло.
7. Соціалка. 

Це стосується діяльності всіх активних містян. І дуже засмучує, коли люди щось роблять, а їх тільки критикують. 

Але був і позитивний досвід. Наприклад, ком’юніті 4City внаслідок кризи (у зв’язку зі зміною керуючої компанії), перестало бути ворожим середовищем. 

Щоправда, «диванних аналітиків» однаково поки ще набагато більше, якщо ядро в 4City — це десь 50 засновників, то кількість «експертів» під кожним постом у Facebook може перевищувати кілька десятків :)

Колись, в першій редакції цього поста, я писав, що соціалка мені не зайшла і за нові проєкти я не братимусь. Не вийшло. З часом соціалка стала системними процеси в рамках Netpeak Group типу Моє місто і Gladpet.

8. Безглузді жарти. Зайшло.

Я постійно відкладав, але в 2017 зробив перший маленький крок — «Алфавіт для Бізнесу». Я чудово усвідомлюю, що те, що ми зробили, — дуже слабкий контент і навіть десь ризиковий для бренду Netpeak, але мене це пре, а колеги підтримують. Так я зачепився за свою стару мрію.

Я поставив собі за мету досягти певного результату щодо «Tonti Laguna». Коли досягнемо, власним коштом найму на фултайм команду з відеозйомки та відеомонтажу. Будемо її віддавати на тиждень різним відділам компаній Netpeak Group для генерації внутряка у форматі відеоблогу.

Поки що ідея в тому, щоб самому оплачувати цю команду (маркетинг-відділам складно пояснити собі, навіщо це треба для результату, хоча, впевнений, певний брендинг ця штука дасть). Загалом, у 2017 році реалізувати ідею сповна не вийшло. Планував, що в 2018 вийде досягти мети та найняти команду. Особисто я за стиль серіалу «Офіс», але вирішувати будуть ті, кому дали команду. Першими стануть ті, хто вміє і готовий посміятися над собою.

Підсумок. Здебільшого мене тягнуло в бік спорту. Пов’язано це з тим, що я сам не вмію відключатися від роботи. Достатньо, щоб з’явилося кілька хвилин вільного часу, як я відразу починаю думати про неї: або про цілі, або про стратегію, або про проблеми, або про ідеї. Тому тягне більше в спорт, де під час важких навантажень (кросфіт, біг) або необхідності приймати швидкі рішення (сквош, футбол) у мозку не залишається шансу думати про роботу :)

У підсумку у мене три хобі: міні-футбол, біг і сумнівні жарти. В останній пункт я ще не занурився з головою — все попереду.

Публикация от Netpeak|Big company of friends (@netpeak) Июн 9, 2017 в 5:12 PDT

Навіщо я написав так докладно? Я хотів описати свою логіку, бо вважаю, що хобі — це мастхев. Просто зверніть увагу, як довго я шукав своє «хобі».

Спробуйте пошукати своє — більшість людей, з ким я спілкувався з «перегорілих», нічим не захоплюються. І це при тому, що мене і працювати пре, хоча 50% того, чим я займаюся, — розв’язання всіляких проблем.

2. Зменште кількість прийнятих рішень

Спочатку я думав, що зі мною щось не так, коли я почав усіма силами уникати необхідності ухвалювати рішення з дрібних питань. Наприклад, запитання «що ти хочеш сьогодні на вечерю?» раніше я сприймав буквально і думав, що ж я хочу.

Потім виявилося, що західні підприємці (у яких темп швидший, конкуренція жорсткіша, ставки вищі, напруг більше) вже давно практикують мінімізацію ухвалюваних рішень і доходить у них до зовсім дивних, на перший погляд, витівок.

Наприклад, один підприємець розповів, що викинув увесь свій одяг, купив по 10 пар однакових штанів, майок, сорочок, взуття, щоб мозок навіть не мав шансу задуматися над тим, «що вдягнути». У мене з цим проблем немає, мені загалом не важливо, що вдягнути, а коли я зовсім перегинаю палицю у своєму пофігізмі, мене «переодягне» дружина.

Гардероб Марка Цукерберга

Але ось із «що поїсти» були проблеми. Зокрема, вже рік вранці я тупо їм вівсянку і все. У мене немає варіантів. А ввечері є кілька страв, які за бажанням готує дружина, і мені байдуже, яка з них буде. Точно так само в супермаркетах або на «Привозі» — я беру здебільшого одне й те саме в одних і тих самих людей. А щоразу, коли треба щось нове купити, я знімаю із себе завдання вибору і прошу мені дати чітке «що купити», щоб не думати.

У чому фішка? Фішка в тому, що в IT ми працюємо головою. Мозок перебуває в постійній роботі, оскільки ухвалення рішення — це серйозне напруження. Саме тому багатьом так хочеться піти в плинність, зайнятися процесом або просто потикати в телефон, соцмережі або телевізор. Щоб полегшити мозку завдання на роботі, я намагаюся уникати прийняття рішень у повсякденних, не дуже важливих питаннях.

Коротше, зробіть усе, щоб вирішувати мінімум питань. Звільніть свій мозок.

3. Встановіть довгострокові цілі та виробіть особисту місію

Я думав поставити цей пункт на перше місце, але коли я осмислив усе, то зрозумів, що без першої та другої поради третя б мене не врятувала. Я вважаю, що мають бути ці три аспекти одночасно.

Про мету і місію. В принципі, у мене було тільки одне перегорання жорсткого вигляду, коли я хотів усе кинути і «звільнитися». У моєму випадку «звільнитися» = «закрити все нафіг». І я серйозно у 2009 році майже це зробив, оскільки мене остаточно втомили клієнти, співробітники і люди загалом. Ну, як і всіх у сервісному бізнесі. Про те, що це нормально, я напишу нижче, а поки про те, що мене втримало.

Я зрозумів, що найбільше мене засмучує, що ми живемо «в лайні». Напевно, у тексті якось варто було легше написати, але я напишу саме так, як відчуваю. Мене бісить, що в місті брудно, що в нас мало що розвивається (зараз ось активніше стали щось налагоджувати внаслідок того, що бюджети йдуть безпосередньо в Одесу), що в нас низька людська культура, що народ злий, мабуть, тому що переважно нещасний.

Загалом, мені здавалося, що ми живемо в країні, де немає позитивного майбутнього. Ну і тут є два вибори — виїхати туди, де все добре і це майбутнє є, або самому спробувати створити це майбутнє більшою чи меншою мірою.

Я обрав друге, бо люблю робити зі слабких команд сильні й люблю складні виклики. Коротше, я не хотів жити в лайні. Тоді я подумав, що це можна зробити тільки завдяки економіці, тому що тільки за наявності грошей у людей, умовно кажучи, люди починають думати про лавочку в парку, акуратний газончик та про інші блага цивілізації.

А що таке економіка? Це малий і середній бізнес. А як йому допомогти? Ми і так йому допомагаємо в рамках Netpeak Agency. На той момент кількість компаній, що виросли на моїх очах, із «я і двоє моїх друзів» до «у нас кілька офісів у країні» вимірювалася в десятках.

Іншими словами, я зрозумів, навіщо я роблю те, що я робив і так. І тоді я вирішив продовжити це робити, але вже не заради грошей, а заради місії. Зізнаюся, що мені одразу стало легше, і відтоді, які б проблеми не виникали, я завжди згадую про місію і розумію, що ці труднощі не важливі на довгій дистанції.

Згодом ідея еволюціонувала. Усі ці роки мене постійно підколювали зауваженнями «якщо ви так розумієтеся на бізнесі, навіщо ви надаєте послуги просування, робіть свої бізнеси і просувайте їх!». Так і вийшло, коли Serpstat і Ringostat зі скриптів за 500 доларів виросли в повноцінні компанії. А складова місії тут полягає в тому, щоб масово будувати бізнеси типу «продуктові компанії».

Однієї місії, до речі, недостатньо.

Обов’язково треба розписати ще й життєві цілі по роботі і не по роботі. У мене є два Google Docs, у яких чітко написані і ті, і інші. Я їх постійно перечитую і тримаю в голові. Навіть якщо почалася невелика хандра, погано, просто заходжу в Google Docs і мене попускає.

У мене є чітке бачення зв’язку між усім, що ми робимо. Мені зрозуміло, як пов’язані з місією, наприклад, SaaS Nation або Wannabiz, навіщо я роблю соціалку, чому в нас у групі дві агенції (Netpeak, Inweb). Я знаю, навіщо потрібен кожен елемент того, що ми робимо.

З моменту появи місії у мене не було ще жодного бажання «звільнитися». А до цього бажання «кинути все і піти поспати три місяці» було раз на місяць стабільно протягом двох-трьох років.

Підсумок: знайдіть хобі, зменште кількість ухвалюваних рішень і пропишіть собі цілі та місію.

Що потрібно знати, щоб не згоріти на роботі?

Частина перша була основною, але я хочу додати кілька моментів.

1. Перегорання — норм

Усім буває важко, інколи обсяг напруги чи проблем настільки високий, що не витримуєш. Так от, достатньо поговорити з колегами і зрозуміти, що це загалом стандартна історія. Тут, звісно, важливо бути не дуже вразливим, бо існують люди, які просто захочуть справити на вас гарне враження і скажуть, що все круто в них і проблем взагалі немає. Це як на зустрічі випускників — усі намагаються справити враження і виглядають максимально щасливими, хоча не завжди все так райдужно.

Тому перше правило — знайте, що перегорання буває, і це нормально.

Звісно, є посади, де не треба працювати, і там цього немає, — можна завжди спробувати таке знайти, якщо є бажання пенсійного формату. Це вибір особисто кожного.

2. Все прискорюється

За словами старших поколінь, раніше жити було «простіше». Зараз занадто висока швидкість прогресу, занадто великий інфошум. Не встиг ще розібратися з фічами айфона минулого, як виходить новий. Щойно зрозумів, як працює новий тул Google Реклами, а Google робить його редизайн, закриває або випускає нову бету. Тільки зрозумів, що означає слово «хайп», а вже «ешкере» на підході.

Тут я рекомендую інформаційну гігієну — у розділі «що робити» не писав про це, бо інфогігієна в мене «вбудована». Я не починав її дотримуватися, я просто в принципі не читаю новин, не заглиблююсь у політику, не слідкую за трендами та не читаю соцмережі. Тобто зменшую інфошум по максимуму.

Що ще допомагає справлятися з перегоранням

1.Сім’я та друзі

Про друзів і сім’ю я згадував уже. Загалом, завжди можна з головою зануритися в одне або друге. Головне — щоб там було все гладко, а не навпаки, коли ти «перегораєш» і на роботі, і «в сім’ї/в друзях».

2. Говорити про проблему з тими, хто її відчував, але вирішив

Весь цей матеріал для того, щоб розповісти, як я розв’язав цю проблему. Найімовірніше, її розв’язав ваш начальник або колега зі значним досвідом роботи. Поговоріть із ними про це — допоможе.

3. Спорт із високим рівнем адреналіну

Сам не пробував, не доходив до такої стадії. Але підприємці часто розповідали мені, як стрибали з парашутом і в них нудьгу як рукою знімало. Сюди ж можна додати серфінг, сноуборд та інші «гострі» штуки.

4. Медитація

Як я вже вище згадав, я поки що не дістався до практик медитування. Але у Штатах у моїх знайомих головні інструменти в боротьбі зі стресом і перегорянням — це або таблетки, або психотерапевт, або медитація. Упевнений, що третє звучить як найпривабливіше з цього списку :)

5. Психотерапевт

Абсолютно не соромно до нього звернутися. Робота цієї людини — вислухати, зрозуміти, поставити правильні запитання. Чаклунства немає, але висловитися про проблему — це вже перший крок до її вирішення.

Висновки

Друзі, перегорання — це норма. Найперша реакція на перегорання — послати все під три чорти. Дуже заманливо, але чи правильно тікати від усіх проблем?

Я постарався в цьому тексті розповісти, як мені вдалося позбутися перегорання, яке в мене було. Якщо ви не читали нічого, а промотали до кінця, то ось три основні поради:

1. Знайдіть хобі, яке вас затягне.
2. Зменште кількість прийнятих рішень.
3. Пропишіть собі довгострокові цілі на життя.

Тема перегорання мало вивчена, тому, якщо напишете про свій досвід в соцмережах, буду вдячний.