Дія дзеркальних нейронів

Емпатія і зловтіха — не просто почуття. Вони виникають у відповідь на те, що ви... бачите. Мозок дзеркалить побачене, і тоді виходить ніби приміряти на себе почуття іншої людини. Це зовсім ненауково, але майже правда.

У цьому пості ви дізнаєтеся, чому люди співпереживають, копіюють і переймають певні жести. Обирають такі самі речі, як в інших.

А ви хоч раз намагалися прихлопнути ступнями, наче Кассель у «12 друзів Оушена»? Підкидали руки вгору подібно до гравця футбольної команди, що перемогла? До речі, замислювалися, чому людина відчуває щось на кшталт екстазу, лише спостерігаючи майстерний танок балерини або слухаючи віртуозну гру музикантів?

Що таке дзеркальні нейрони

Раніше вважалося, що нейрони зони F5 не реагують на візуальні подразники. Варто побачити макаці, що вчений їсть морозиво — нервові клітини в зоні F5 активуються, а мавпа подумки відтворює дії. Цей феномен Різзолатті назвав дією «дзеркальних нейронів». Звісно, не всі дії викликають таку реакцію, а лише «цільові».

Чи є дзеркальні нейрони в людей? Через очевидні етичні міркування вчені не можуть ввести мікроелектроди в мозок людини, але за допомогою МРТ і сучасної електроенцефалографії, напевно, можна встановити наявність дзеркальних нейронів у лобових і тім’яних частках головного мозку (ці ділянки активуються під час вчинення певних дій або спостереження за діями інших людей).

Для психології відкриття дзеркальних нейронів має значення, подібне до відкриття ДНК для біології.

Суть у тому, що коли ми спостерігаємо певні дії, ми нібито самі їх здійснюємо. Немов спостереження і дія — одне й те саме. Чому ми усміхаємося чи кривляємося у відповідь, чи теж переходимо на шепіт або починаємо йти повільніше? Чому курцям хочеться закурити, якщо персонаж у кіно курить? 

Як і Мартін Ліндстром (автор книги про нейромаркетинг), я вже позіхнула — і не тому, що мені нудно чи втомилася писати. Дзеркальні нервові клітини діють навіть коли ми читаємо, уявляємо щось, мріємо.

Мініексперимент

Дослідження, проведені в Університеті Дюка, свідчать про те, що нас більше приваблюють усміхнені люди, тому ми швидше запам’ятовуємо їхні імена.

У 2008 році професори Такаші Дзукіра й Роберто Кабеза провели МРТ-дослідження, у якому всім учасникам показали зображення усміхнених і неусміхнених людей. На кожній картинці було написано ім’я людини. У результаті, коли учасники намагалися згадати імена усміхнених людей, у їхньому головному мозку активізувалася область винагороди.

Кабеза пояснив: «Ми чутливі до позитивних сигналів спілкування. Ми хочемо запам’ятати людей, котрі добре поставилися до нас, щоб у майбутньому і далі спілкування з ними».

Як ми сприймаємо невдачі інших людей

Дзеркальні нервові клітини діють і у зворотних ситуаціях: наприклад, коли ми зловтішаємося через невдачі інших людей.

Зінгер зі своїми колегами показала учасникам кліп, де люди грали в гру. Одні гравці вели нечесну гру, а інші дотримувалися всіх правил. Потім із метою експерименту певних учасників гри — чесних і нечесних — піддали невеликому, але фізично відчутному розряду електрики.

Жінка може зреагувати на одяг манекена або іншої жінки, щоби купити подібне вбрання чи аксесуари, а чоловік — на образ Бреда Пітта, який рекламує годинник Tag Heuer. Усе з бажання бути схожим. І раціональність тут ні до чого. Усі ми відчуваємо зворушливі відчуття, коли розпаковуємо довгоочікувану покупку. Записавши цей процес на відео і періодично переглядаючи його, ви можете відчувати хвилювання раз у раз.

Повірте, у світі знайдеться не одна сотня людей, котрі теж відчують хвилювання, радість і задоволення, коли ви у своєму відеоролику вперше відкриєте упаковку Macbook Air. Звісно, до дій дзеркальних нейронів додається дофамін.

Я вважаю, що в майбутньому, коли бренд-менеджери нарешті усвідомлять, який вплив дзеркальні нейрони чинять на вибір покупців, вони почнуть використовувати це знання в просуванні свого бренду.