Стадії формування команд за Брюсом Такменом

Пропоную до вашої уваги вільний переклад опублікованої на Вікіпедії статті, присвяченій теорії формування команд.

Як йдеться у статті, знання цієї концепції дуже корисне всім учасникам команди, а всі ми в тій чи іншій ролі беремо участь у команді. Брюс Такмен запропонував свою теорію у 1965 році. Він виділив чотири стадії розвитку груп: формувальну, конфліктну, нормувальну та виконавчу.

Брюс вважав, що ці чотири фази обов'язкові та незмінні у разі, якщо група людей має разом зростати, розвиватися, вирішувати проблеми, знаходити кращі рішення, злагоджено та результативно працювати. Ця теорія лягла в основу багатьох інших пізніших концепцій.

Що ще можна почитати на тему:

1. Як навчати команду методом 70:20:10.
2. Як побудувати сильну команду і не збожеволіти.

Forming — формувальна стадія

На цьому етапі формується команда.

Кожен хоче, щоб його поведінка була прийнята іншими у групі та навмисно уникає розбіжностей та конфліктів. Почуття та інші особисті переживання уникаються, і люди фокусуються на виконанні рутинних завдань.

У цей час вирішуються організаційні задачі: хто що робить, коли краще проводити зустрічі тощо. Кожен учасник накопичує інформацію та враження — про один одного, про масштаб завдань, методи їх вирішення та багато іншого. На цьому рівні комфортно бути, але те, що конфлікти і всілякі загрози уникаються, говорить про те, що нічого важливого не відбувається.

Учасники групи намагаються триматися досить незалежно. 

Члени команди зустрічаються, вивчають можливості та вимоги, потім погоджуються із загальними цілями та починають їх добиватися. Вони можуть бути мотивовані, але зазвичай вони не інформовані про всі справи та цілі команди. Всі дотримуються своєї кращої поведінки, але дуже сфокусовані на самих собі.

Зрілі члени команди (наприклад, ті, що стояли у витоків) починають моделювати відповідну поведінку. На цьому рівні керівні особи мають бути орієнтирами в цілях команди. Цей період важливий тому, що учасники дізнаються про один одного, обмінюються деякою особистою інформацією і цілком можуть подружитися один з одним. Також це чудова можливість побачити, як кожен член команди працює один і як справляється з навантаженнями.

Storming — конфліктна стадія

Кожна група виходить на наступний рівень, коли учасники пропонують на розгляд різні ідеї.

Учасники групи обговорюють важливі питання, наприклад, завдання, які перед ними поставлені, як вони функціонуватимуть окремо й разом, і про те, яку модель лідерства вони приймуть. Учасники відкриті один до одного і починають конфронтації щодо ідей та перспектив.

У деяких випадках цей рівень швидко змінюється наступним. А в інших — команди так і залишаються на ньому. Зрілість членів команди зазвичай визначає, чи готова вона рухатися далі. Деякі члени команди фокусуватимуться на дрібницях, щоб уникати серйозніших питань.

Цей рівень необхідний для зростання команди.

Він може бути тривалим, неприємним і навіть болючим для членів команди, які неохоче йдуть на конфлікт. Толерантність кожного і те, наскільки всі учасники є різними, мають бути акцентовані. Без терпіння та толерантності команда не складеться.

Ця фаза розвитку може стати деструктивною для команди та знизити мотивацію учасників. Деякі команди не розвиватимуться далі цього рівня, але якщо група переживе цю стадію, вона перейде на наступну — нормувальну стадію, коли досягається згода щодо ролей, статусу, норм та організаційних процедур («коли відбувається щось, ми робимо так»).

На цьому етапі лідери команди повинні допомагати учасникам залагоджувати суперечки та конфлікти й залишатися орієнтирами в цілях компанії та професійної поведінки. Якщо конфлікт припинити, це може призвести до його прихованої течії, що зрештою зруйнує процес становлення команди.

Члени команди пізніше приймуть один одного з урахуванням переваг та недоліків і це дозволить взаємодіяти їм більш комфортно. В ідеалі вони не відчуватимуть, що їх засуджують, і далі ділитимуться своїми думками та поглядами.

Norming — нормувальна стадія

На цьому рівні команда приходить до того, що обирається спільна мета та створюється загальний план для всіх. Декому доведеться відмовитися від своїх власних ідей та погодитися з іншими учасниками, щоб діяти командно.

Усі учасники групи беруть на себе відповідальність, амбітні, готові працювати задля досягнення цілей команди. Усі легко йдуть на компроміс, конфліктність та ворожість у команді зменшуються, виникає згуртованість.

Performing — виконавча стадія

На цьому рівні команди можуть функціонувати як одне ціле, оскільки вони знаходять методи виконати роботу гладко та ефективно без недоречних конфронтацій чи зовнішнього контролю.

Учасники групи у цій фазі мотивовані та добре обізнані. Вони компетентні, автономні та можуть приймати рішення. Розбіжності можуть виникнути і бути цілком допустимими, поки вони є прийнятними для команди.

Лідери у цій фазі завжди чуйні, їхня місія — оцінювати ефективність роботи команди, надавати зворотний зв'язок, узгоджувати особисті прагнення учасників з цілями команди, сприяти згуртуванню дійових осіб. Навіть найефективніші команди за певних обставин можуть тимчасово повернутися до більш ранніх щаблів розвитку.

Багато команд проходять ці цикли становлення багато разів, оскільки вони реагують на обставини, що змінюються. Наприклад, зміна лідера може повернути команду на другий рівень, як і поява нових учасників у команді, яким потрібно зрозуміти уклад та динаміку команди.

У 1977 році Такмен у співавторстві з Мері Енн Дженсен додав до цієї теорії п'яту стадію: стадію зміни або розставання (adjourning). Цей етап символізує реалізацію поставлених завдань, досягнення спільних цілей, а тому і спад активності групи, стадію «переривання командної роботи».

Учасники мають потребу розлучитися один з одним. Лідери команди повинні підбивати підсумки роботи та заохочувати учасників до того, щоб вони надалі не втрачали зв'язок один з одним. Також можливий варіант постановки нових цілей та завдань.

Висновки

1. За теорією Брюса Такмена команда має пройти через чотири стадії, щоб навчитися плідно працювати разом: формувальну, конфліктну, нормувальну і виконавчу.
2. На формувальній стадії кожен учасник накопичує інформацію та враження. На ній можливо побачити як кожен учасник працює самостійно.
3. На конфліктній стадії учасники починають обговорювати питання разом і починають конфронтації щодо ідей та перспектив. Ця фаза розвитку може стати деструктивною для команди та знизити мотивацію учасників. Деякі команди не розвиватимуться далі цього рівня.
4. На нормувальній стадії учасники легко йдуть на компроміс, беруть на себе відповідальність, амбітні, готові працювати задля досягнення цілей команди.
5. На виконавчій стадії учасники компетентні, автономні та можуть приймати рішення. Розбіжності можуть виникнути і бути цілком допустимими, поки вони є прийнятними для команди.